Густо - пусто.
Сумно весело.
Незабутньою
й забутою
Почуваюся
в оркестрі я
Ніжним дзеньканням
трикутника
Є така маленька
партія
Напівзвуку –
майже атома
Без якої
жарти жартами
Все чогось та й
бракуватиме
Так, найменшої –
із малості
Незначним
стібочком вишивки
Перша скрипка
запишалася
Деригент включився
втішено
Далі- квіти.
Далі - оплески
Далі –
знову звуків віхола…
Я набралася
хоробрості
І промовчала усміхнено
Знаю, це – лише
емоція,
Бур’янина -
поміж квітами…
Я нахаба,
пане Моцарте.
Але знаю:
ви –помітили
29.08.12