Та веселка мені не дає спокою.
Уві сні я блукаю нею щоночі.
І на ранок тобі насинаюсь такою:
Тиша. Сміх. Ескалатор. І очі. Так, очі.
У безмежжя – шкода, та існують закони.
Не питатиму, як то - посеред двобою.
Ти, можливо, не знає, коханий: дракона
Михі ба що здолаєм удвох із тобою.
Ти спокійний. Ти спиш. Тобі сняться дівчата.
Ти нашукуєш серцем кохану і зброю.
Подих. Крок. І пітьма. Розпочався – початок…
За сто літ на цім місті чекають – героя.
17.10.08