Мене не причарує вітер теплий
І переспів прозорої води...
Народжена із зоряного степу,
Я знову повертаюся туди.
"Ходім зі мною. – Чую, – за вітрами
Повітрям, що п’янкіше від вина.
Туди, де поміж синіми горами
Чарівний край у сонці засина..."
Не клич мене. Чи бачиш ти? Я плачу.
Кидаючи долонь твоїх тепло,
Та мушу повернутися. І наче
Півсвіту поміж нами пролягло.
А птахи білосніжні линуть, линуть
Під хмарами... Далеко тихий край.
Ти знаєш, в чужині вмира калина...
Пробач мені, дай руку. Прощавай!
Січень 1992