21 серпня 2020

Безсмертник

Друк
Оцінити
(2 голоси)

Я лежу на малій долоньці –
Я розвага твоїй дитині.
Я навчилася жити без сонця,
Без землі, води і коріння.


Ну! Скажи їй! Хай кине додолу –
Я не хочу, щоб ти побачив
Як поволеньки блякне колір
Моїх вуст і очей незрячих.


Може, кров моя витекла з соком,
Може, пахощі звітрились – може…
А стежиною котяться кроки –
Ніби яблука падають в кошик.


Кроки є – а сліди вже зітерто
Так миттєво – лише за хвилину!...
Це не я. Це сумує безсмертник
На долоньці у нашого сина.

Серпень, 1996

Повернутись нагору