Неприм’яте у лузi зiлля,
Непокошене жито стає…
Весь наш хутiр гуляє весiлля,
Ой весiлля, та не моє.
Всi щасливi: свати i гостi,
Бач, i днина яка ясна!
I боярин на дружку скоса
Позира, коли “Гiрко!” луна…
Дайте глянути, кумцю, ну ж бо!
Он попереду цвiтом ясним
Наречена цвiте, мов ружа,
Виступаючи поруч з ним.
Зустрiчають їх хлiбом-сiллю…
Ой, мовчи-бо, серце моє!
Весь наш хутiр гуляє весiлля,
Ой весiлля, та не моє.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)
- Вітаємо видавництва, дружні до творчості Марини Брацило в Новини (28.05.22)
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)