Здійснилось: лобом об стінУ
Ропа залляла очі…
І я впаду в безодню сну
Не дочекавшись ночі.
Спинивши часу дикий бігЗалишу вічну сцену.
А потім в сон проникне біль
І розшматує вени.
Забуду днів панно рябе,Порину в заметілі…
Я з мозку вирвала тебе,
А ти лишився в тілі, –
Злечу над ріки і містаНе витримаю муки:
До тебе тягнуться вуста,
Тебе шукають руки.
Перед очима світ застигІ виходу немає…
– Молю! Благаю! – Відпусти!..
– А я і не тримаю.
1998