Мій друже! Навий мені втоми і туги,
Допоки у тебе є місяць, і ніч,
І Шляху Чумацького стоптана смуга,
Де котяться зорі, вози і пісні,
Допоки є голос — замріяно-тужний —
І передчуття, що надходить біда —
Я можу молитись за сина і мужа,
І ще — за коханця. Молитва бліда
Тривожним обличчям задивлена вгору —
Хай святиться вічність, де стрінемось ми,
Де мій навіжений знетямлений ворог
Мої поцілунки вкраде у зими,
Де сплетені в коло колишні дороги
Накриє руками тремтлива трава…
Навий мені, друже, хвилину тривоги,
Щоб щастя мене не струїло, бува.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- КОНКІСТАДОР в Благовіст (26.06.22)
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)
- Вітаємо видавництва, дружні до творчості Марини Брацило в Новини (28.05.22)