Я тебе не шукаю, не кличу,
Просто знаю: ти є на землi.
I нiчого, що в синiй iмлi
Ти ховаєш вiд мене обличчя.
Ми з тобою як рiзнi свiти:
Кожен нарiзно день зустрiчає…
Але землю так нiжно кохаю
Лиш за те, що живеш на нiй ти.
I якщо серед лiтнього ранку
Не вiдчую я серця в грудЯх,
Буду знати, що, скІнчивши шлях,
Ти про мене згадав наостанку.
До своєї самотностi звикну,
Розчинюся i стану нiчим…
Я тодi вiдшукаю твiй дiм
I постукаю вiтром у вiкна,
Намалююсь морозом на склi,
Щоб прикрасити траурну залу –
Не тому, що тебе я кохала,
А за те, що ти був на землi.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)