1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (244)

Неба трьом соколам замало – Три брати одну покохали Чи спитать тополі, чи дуба Кого вона з трьох вірно любить – Каже старший:стрінемось в гаю – Однаково всіх привітає А от з ким жартує чемненько – Тому її душа й серденько – Каже другий: в кожної співи Лиш вона мовчить соромливо Тоді вона вже віддівує, Як хто її пісню почує…
Сонце моє так далеко – Десь аж за обрієм, десь… Серпня на тужливий клекіт В грудень вмерзає увесь   Сутінки пахнуть тривожно Сумнівом чорних троянд Сонця вернути не можна Чуєш? – Зітхання. То я   В нетрях зализую рани Тужно обнюхую ніч… Сонце! Ти зійдеш на ранок! Просто в долоні мені