1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Сонцетяжіння

Сонцетяжіння (5)

Опливає свіча. Ні! Це місяць на обрій зіперся.Розпускається квітка. Чи сонце. То й морок мине.В жовтих латах плаща я стаю до щоденного герцяІз собою і світом, який зневажає мене.   Мерехтливий вогонь невблаганно окреслює коло,Та хода моя пружна – знаку не шукаю вгорі.Жаль волосся мого золотий неприборканий шоломЗахищає не дуже від дротиків, списів і стріл.   Та доносить луна голоси…
Я хочу на пасіку, в літо щедре,В калачики, в спориші,—Туди, де мій час витікатиме медом —Світлим медом з вощин. Туди, де вирує бджолиний оркестр, Де всі мої лиха — ніщо,Де біга й понині чорненький песик,Що звався, здається, Жучок. Мені не потрібні цілющі джерела, Достатньо вернути лишеньТуди, де росли велетенські дереваНа місці низеньких вишень, Де ще непоправним здавалася горем На ніч…

Мій настрій

Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...

Копия СОН ТРАВА