Не скажу: прощавай!
Бо не хочу з тобою прощатись
Не скажу: забувай!
Бо не хочу, щоб ти забував
Зачарую замки
І грифонів поставлю на чатах
І розрив- і плакун-
І забудь- заплететься трава
Коли сотні доріг
Рушниками впадуть попід ноги
Коли тихо покличе
І глухо застогне біда
Я хіба подолом
Не местиму твоєї дороги
Я хіба не вслухатимусь
Як дотліває хода
Та беземежжя відлунь
Ще тобою світи не кружляє
І безсилля долонь
Ще не в”яне на плечах твоїх
Не скажу: забувай!
Лише: спи, мій прекрасний одчаю! –
У безсонному щасті
Де плаче покараний гріх
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)