Так ваблять мене і дражливо срібляться колії:
Їм знову на південь – терпіння мого межа!
Прогулянка містом, в якому цвітуть магнолії –
Одне зі смішних дитячих моїх бажань.
Тому що весь час – тривожний холодний квітень
Застиглим ковтком при самих моїх губах.
Тому що мене цей світ не зумів зловити –
Принаймні, донині. Допоки мина доба.
Допоки каштан розправляє затерплі плечі,
Бруньки вибухають і рвуться навстріч весні…
Прогулянка містом, яке обійме надвечір
Мене і тебе. І тихо вгойдає в ніч.
17.04.07