Ти зупиняєш серце –
практика медитацій
Ти дістаєш з кишені
пару дрібних монет
Ти дотліваєш в герці,
у заметіль акацій
Пошуками мішені
кидаючи мене
Ось я дзвеню в повітрі
між їжачків каштанних
Ось я торкаю злегка
пера легких вітрів
Як і завжди, нізвідки
як і завжди, неждана
Я наче той лелека
о весняній порі
Тінями, силуетом
напівпрозорим звуком
Я пролітаю біло,
я бережу вогонь
Цього дзвінкого лету
просто крізь цю розлуку
Пальців твоїх – і тіла
сонячного мого
27.05.05