Слова вже не мають значення
І казці, і літу – край
Я тихо скажу: «До побачення»,
А подумки крикну: «Прощай!»
А літом – то дні минали,
Чи був же то божий знак,
Що я тобі «Ні» сказала,
Шепнувши подумки «Так»
199?
Слова вже не мають значення
І казці, і літу – край
Я тихо скажу: «До побачення»,
А подумки крикну: «Прощай!»
А літом – то дні минали,
Чи був же то божий знак,
Що я тобі «Ні» сказала,
Шепнувши подумки «Так»
199?
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
© 2024 Брацило Марина - персональний сайт сучасної української поетеси. Всі права захищено. Розробка та супроводження сайтів.