Так прозоро пішла…
Не хитається слід
Так пішла, наче в трави
Нога не ступила
Шлях помітний ледь-ледь
І вкрива його лід,
Що скував мою пам’ять.
Тут сонце безсиле.
Не розтопить воно
Мідні крила долонь
Що на скронях моїх
Мов навік прикипіли
Десь далеко за обрієм
Палить вогонь
Ковалі сталять променів
Сонячні стріли
1994