А ближче – ні на трохи нам,
Не можна нам.
Напевно, не закохана –
Зворожена.
Боюся й уявити
Дивовижу цю.
Мій опівнічний світе,
Моя ніжносте.
Навряд чи я отямлюсь,
Навіть – тонучи.
Біда із почуттями,
Моє сонечко.
Не стану ворожити.
Але – вір мені.
І що там того жита
Понад прірвою!
Прекрасно і безглуздо.
Майже – таїнство.
Впираюся. Боюся.
Розчиняюся…