18 лютого 2020

БЛЕФ

Друк
Оцінити
(3 голоси)

У нас на руках —

суцільні козирні тузи.

На наші вуста

натягнено усміхи з гуми.

Зелене сукно

лежить зморшкуватим глумом.

Захоплива гра:

ми знаємо тільки ази.

Всі наші слова

навряд чи відтворюють суть.

За ними стоїть

вагання і зляканий сумнів.

Всі карти розкрити

тепер було б нерозумно:

За козирем сміху

ховається “шісткою” сум.

О, як ми чуття

маскуєм невправно свої! —

Цей усміх кривий…

ця штучно-недбала поза…

І наша любов —

єдиний незіграний козир —

Врятує того,

хто візьме з колоди її.

публікується вперше

Повернутись нагору