1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
22 вересня 2020

На віки вічні – цей біль

Оцінити
(2 голоси)

На віки вічні – цей біль, дозований краплями:
Непевний дотик і слів припідняте забороло.
Раптові зникнення – і повертання – раптом.
І тільки усміх навік замикає коло.
І збитий подих – мірило межі дистанцій.
І біль у м’язах – тренуємось до знемоги.
І рухи звірити – ну їх до дідька, танці.
Узбіччя – прихистком: ну їх, оті дороги.
Ми так уміємо. Мовби інак не можна.
Немовби зустрічі – входять до тренування.
Дарма, що подихи, рухи, слова – порожні.
І ставиш пастку на чари мої незвані.
Напевно, ми не довчилися у спортшколі.
Напевно, нас тренували на дещо інше…
Я опускаю руки посеред кола.
Двобій закінчено. Ворог. Кохана. Жінка.

26.07.10