Тихе липневе небо
Ніч засіває зорями.
Разом з любов’ю до тебе
Смуток, теплом не зораний
Верби змовляються пошепки,
Тихо схилившись над ставом.
Місяць із срібного кошика
Сни розсипає у трави
Прозоро – п’янкою зливою
Зціловує степ незримо…
Ну от я і стала щасливою…
На мить. А тепер – летімо!
1993