Хто у теплі, хто за теплом,
А він – чому, не доберу я –
Живе за ранком, мов за склом,
Живе – й дощі свої фарбує.
Якщо немає листонош,А дні непевні і невправні –
То падає бузковий дощ,
Терпкий, неначе сад у травні.
Буває дощ, неначе нічІ він у морок, наче в море,
Жбурляє попіл від облич –
Говорять, як вони говорять,
Коли у пам’яті горять!..Тоді дощі спадають білі,
І тане, тане срібна гать
Полинним спалахом зотлілим.
Все вже минуло. Не тривож.Всі кольори зітерлись, збігли,
І залишився сивий дощ,
Та змерз. І став січневим снігом.
10. 08.1994