1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Пам’яті Юрчика

Пам’яті Юрчика (31)

Втрачати - боляче. Втрачати кохану людину - боляче майже нестерпно. Але, окрім болю, ще залишаються спогади. Залишається почуття вдячності за подароване щастя. Залишаються вірші, написані у радісні хвилини. Приходять нові, суголосні теперішнім відчуттям. І всі вони - для тебе, Юрчику, де б ти не був зараз. Світла пам’ять моєму коханому чоловіку, Юрію В. Нозі.

Пробач, безімення – для імені, певно не час – У чорне й зелене, два кольори імені нас   Пірнаю не в бутлі, Де вже загіркає вино – В минуле й майбутнє, Що нині здається – одно   Ти ще пам’ятаєш? Ми плутали щітки і сни Причащені таїнств, учились чужої вини   Не пити й не мучать, Не вчити, як гаяти…
Пригадую – ми ховалися від батьків У нас лишалась на двох одна сигарета І ти торкався часом руки чи щоки – А я ловила наші нічні силуети. Вони були чи не справніші від нас Вони робили усе, чого заманеться А ми чекали: ото ще виберем час А я вдавала: не знаю, що ти ворожив на монетці. Я пам’ятаю його і…