І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (418)
26.04.22
Чорнобиль
Тихий вітер мертві трави клонить, І здається, все от-от засне... Відлунали горя чорні дзвони, Відсивіло небо весняне. Плачем наполохані лелеки Відкружляли у височині, Полетіли – вже не крик, не клекіт – Лиш нечутний стогін в напівсні. Тільки Смерть блукає тут, незрима, Але й їй притулку не знайти: Чорними, порожніми очима Дивляться покинуті хати. 1992
Опубліковано в
І залишаться - вірші
24.02.22
Бузковий дощ
Хто у теплі, хто за теплом, А він – чому, не доберу я – Живе за ранком, мов за склом, Живе – й дощі свої фарбує. Якщо немає листонош, А дні непевні і невправні – То падає бузковий дощ, Терпкий, неначе сад у травні. Буває дощ, неначе ніч І він у морок, наче в море, Жбурляє попіл від облич –…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)
- На небі з квіту черешень в Мелодія вічних прощань (25.04.22)
- Що ти хочеш від мене в Мелодія вічних прощань (22.04.22)
- Наші хлопчики в Пісні (21.04.22)
- Бранка в Хортицькі дзвони (13.04.22)