1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
12 липня 2011

Так багато світла

Оцінити
(4 голоси)

Так багато світла, так багато! -
Аж зело шепочеться старе.
Хоч-не-хоч - а мусиш пригадати.
І наворожити наперед.
Стільки вітру, шепоту і звуку!
Стільки неба в гойдалках криниць!
Там колись верба ломила руки
Над тремтінням срібної струни.
Там було і щему, і неспання,
Там було і снігу, і роси.
Там усе здавалося останнім -
Сльози, зими, щастя, голоси...
Скільки бачу - трави придорожні,
Безмір неба, пахощі стебла...
Так колись літалося! І кожна -
Кожна тінь знайомою була.
Може, ще живе упізнавання,
Радість знати, радість пам«ятать...
Хоч би раз, хоч щось іще - востаннє!
Все в повторах, навіть - самота.