Якось незатишно
                       теплим долоням
Вогкість і дрож
                       обіймають знненацька.
Площа. Зупинка. Табло електронне.
Бачиш? Все просто: “+18”

 

Бачиш? Все легко: сяйвом медовим
Вікна забризкують сірість асфальту.
Все стане ясно. Чекати недовго –
Місто приміряє куртки і пальта.

 

Смуток розчиниться в тиші змудріння.
Пройде звикання і прийде полегкість.
Смальтою синьою небо осіннє
Стане тужити по сонцю й лелеках.

 

Ці ось крихкі і незаймані стебла
Втратять і пружність, і колір юнацький...
Нащо питати, чому нам не тепло.
Бачиш? Все просто: “+18”.