13 липня 2011

Це ж треба – таке непокірне волосся

Друк
Оцінити
(8 голоси)

Це ж треба – таке непокірне волосся,
Такий присмерковий несонячний усміх.
І очі зелені приховують осінь
На самому денці морозяним хрустом –

 

Немовби прибілені інієм трави,
Немовби крижинки в воді при порозі...
Напевно, я знову – вже вкотре – неправа:
Молюсь і молюсь твоїй темній дорозі –

 

Хай трохи простелеться, трохи заверне,
Ледь схибить – бо світ же достатньо широкий, –
Мине перелоги, приступить до терня...
А там вже – і я. За якихось півкроку.

 

З водою в криниці. Із хлібом у печі.
З легким замовлянням на всі твої болі...
Дарма, що я знаю: ти підеш надвечір
Коротким дощем над поораним полем.

12.06.05

Останнє від administrator

Схожі матеріали

Повернутись нагору