РЕАЛІСТИЧНЕ
Чемно вітатися за етикетом,
Слухати з усміхом белькіт гостей...
За подарунки сплатити бенкетом.
Безмір буття умістити в просте.
Сите і тепле земне існування:
Випить горілки. Вкусить огірок.
Пляму на штанях замити у ванній.
П”яно гикнувши, повірить в добро.
Переконати в повазі сусіду.
Мацнути жінку чужу під столом.
Все це прекрасно – Господь мені свідок –
Сп”яну забути про побут і зло,
Зняти піджак, відпустити краватку
І пригадати народні пісні...
Людям потрібно хоч щось святкувати –
Чом би й не рік, що додався мені.
НАТУРАЛІСТИЧНЕ
Скатертина скривиться цупко.
Білим снігом розсиплеться сіль.
Морок кави поглине цукор.
Срібна ложка зібгає штиль.
Прийме жертву глибока миска.
Кетчуп кров’ю оббризкає хліб.
Закружляють чарки, мов статистки –
Аж по вінця пекучих сліз.
Плоть котлет проштрикнуть виделки.
Підпливе майонезом салат.
І впаде голова фрикадельки
На лаковану плаху стола.
Ембріонно рожеві креветки
І гірчиці розпечена лють.
Білосніжну цноту серветки
Жир із пальців уб’є без жалю.
Рипнуть двері тривожно і сухо.
Світло в ніч переллється крізь скло.
Свято плоті. Ілюзія духу.
П’яно й сито регоче Молох.
СИМВОЛІЧНЕ
Хризантеми: сонце і смерть.
Закорковано кров Христову.
Келих дня переповнений вщерть
Сонним снігом і сонцем зимовим.
Просто з серця ростуть слова.
Перехрещеність ламаних ліній.
Плин мелодії. Ритм коливань.
“Тайна Вечеря” – свято взросління.
Безмір звуків підсвічує побут.
Хоровод знайомих облич.
Щедрість світу лягла на столі –
Світ тримає впольовану здобич.
Світло свята. Безум. Круговерть.
І крізь все це – прозорістю стебел –
Хризантеми: сонце і смерть.
І кохання. Якщо – від тебе.
Грудень 1998