Що з тобою, моя Україно?
Похилилася в смутку калина,
Над степами пісні не злітають,
Дух козацький безрідним витає...
Лише спокій і тиша навколо
І вітрець, охопивши тополі
В легкокрилому небі купає:
– Спи, засни, зачарований краю!
Наче стомлена за день дитина
Сном забулась сумна Україна,
Тільки пісня прадавнього краю
Із далеких віків долітає.
Та дзвенить мов проста колискова
Ця забута сплюндрована мова –
Наче голос скорботний благає:
– Оживи, зачарований краю!
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)