Слова злітають осіннім листям –
Такі прозорі, такі тендітні…
Слова шукають хоч трохи місця
В твоєму світі.
Мовчання плине, мов сон барвистий,
Густе й медове, як присмак літа.
Йому достатньо і трохи місця
В твоєму світі.
Встає світання – терпке й імлисте,
Тривожить сон твій, легкий і світлий.
Чи є для мене хоч трохи місця
В твоєму світі?
Відкрию вікна: коханню тісно.
Легкий цілунок. Духмяний вітер…
Я вже нікому не лишу місця
В твоєму світі.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)