Це тільки листя, тільки листя –
Сполохане, мов мокрий птах…
Твої сусіди хочуть їсти,
І розчиняються в плітках.
Вони усміхнені і ситі
Їх оминають біль і злість…
Роти однаково відкриті:
Чи збреше, а чи хліба з’їсть
А ти, вростаючи у небо
Блакиттю погляда і снів
Чекаєш, що злетять зі стебел
Ці квіти – пізні і сумні
Що злине в небо цей автобус,
Зі звичних вирвавшись лабет.
І що тебе відпустить побут
В найпотаємнішу тебе…
Та завжди на сторожі місто
І це не повінь золота.
Це – тільки листя, тільки листя,
Зіщулене, мов мокрий птах.
1999