Я ніби й не сіяла…
Кажуть: зажинок
Лиш слово сказала –
Говорять: промова
Яка з мене, вибачте,
Нині дружина?
Прикольно: ще кажуть.
Але фіалково
До того, чим потім
Цей клич відзоветься
До всіх баняків,
Що – на жаль – додаються.
Банальним сопрано –
шкода, що не меццо –
Протестно волаю.
Не звикла – на блюдці!
Мені подавай
Поскладніше завдання
Мені б – безнадію.
А краще – безвихідь
Мені би таку
неіснуючу даність
Де й досі живуть
нерозбавленим лихом.
Не можу. Не хочу,
Не вмію – впівнеба
Забембали ці
Необтяжливі цьоми
Я саме тому
і закохана в тебе.
Точніше, себе
переконую в цьому.
Бо – звикла до болю.
До сміху – не звикла.
Ти тим і цікавий –
належністю іншій.
Я – типу люблю.
От у чім заковика.
Я. Типу. Й по всьому.
Спасибі за вірші.
26.11.12