Цілунки – стигмами. Здається, встигли ми
Спинити повінь цю. Спинить, мов кров.
Ми будем друзями, торішній снігу мій,
Прийдешній раю мій, моя любов.
Весна непрошено, неперепрошено
Взяла за руки нас: кружля, п’янить…
Ми будем друзями, чи так, хороший мій?
Ми будем друзями. Все решта – сни.
Тепер лишилося спинити погляди,
Що проливаються один в один.
Ми будем друзями, а все що поза тим –
Мине-проміниться, мов спів води.
Брунькові повені. Біда з деревами!
Біда із подихом: урвався знов…
Ми будем друзями, я майже впевнена.
Так дивно впевнена: або – або.
05.04.07