І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (170)
13.08.18
Брама плаче
Брама плаче. Рипіння стікає По стовпах іржею і брудом Видихають залізні груди Пил і порох, намиті віками Місто кориться. Стелиться місто Під залізні кроки прогресу. І поволі марніє Всесвіт Ніби жах викривляє риси Дорогого комусь обличчя Вересень 1996
Опубліковано в
І залишаться - вірші
09.08.18
Втомившись від намарної жаги
Втомившись від намарної жаги, Почну писати втомлено і чемно. Я заримую смутки і борги З ім’ям того, хто став постійним щемом Що затруїв немовлені слова, Прихований у снах і ворожіннях. Існує світ, де я іще жива Двоянусом – коханка і дружина. Існує день, де я іще сміюсь Оплутуючи сміхом, мов шовками Того хто залишився у раю Після падіння…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Брама плаче в І залишаться - вірші (13.08.18)
- Втомившись від намарної жаги в І залишаться - вірші (09.08.18)
- Безсмертник в І залишаться - вірші (04.08.18)
- Віддай мій борг в І залишаться - вірші (02.08.18)
- Так ти тікав в І залишаться - вірші (28.07.18)
- Можна, я розповім тобі казку в І залишаться - вірші (27.07.18)
- І було щось пташине в прозорому злеті тім в І залишаться - вірші (24.07.18)