1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (283)

*** Вечір приніс звістку, Синю, мов птах Метерлінка В місті зимно і слизько, В місті незатишно жінці   Місто її носить На хвилях вечірньої втоми Все так звичайно і просто: Спогад твій втратив свідомість   Спогад твій знепритомнів Думка в пітьмі потонула Знаю: ти прийдеш додому, Але не прийдеш в минуле   Небо – безжально і низько Тисне свинцем квартали.…
І до самого сходу у чорного глоду кістки стукотітимуть Тут так зимно але всі ми цього холоду діти   І до самого літа напівправдою гріті ми таки існуватимем доки сонце не спинить сяйвом піни наші втомлені атоми   І до самої смерті на землі розпростерті будем вірити в істину Та олжа незборима ми, її пілігрими, Так і зникнем безвісними