1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (266)

Так проростає біль крізь суглинок смерти Я не умію вмирати, а отже – померти Є колискова на кожну біду і втрату Є замовляння супроти дощу і страти Є відчування останніх у світі ліктів Хтось ще штовхає А сміх завмирає млосно Є гільйотина-останні і вірні ліки Є відсування у зболений інший простір Є забування останніх у світі істин, Хрускоту пальців і…
І слів – нема. Лишень пульсує кров Ще трохи –і не витримають вени. О, так! Я вмію ставить на зеро За всіх розкладів, навіть офігенних   Я знаю смак останнього кидка Відтак – мовчу. Бо сповниться пророцтво Що з того, що гнучка і що дзвінка… Хай є вино – усе частують оцтом.   Втім, є мета – І є пів…