1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (344)

А зброю, що не заховали, – Кують на орала. Оратимуть так, що з стовпів облетять ліхтарі І ніби не крали. Ні жодного разу не крали. І сонце, і місяць відтак ще лишились вгорі Так зброю віднайдуть Скричать матюгальники* – ніжно І будуть носити повій і дурних на руках А що заболить – то конає одвага колишня І сіль остигає цілунками…
Зупинюсь поміж пришестям стебел і поп-артом. Маю час подумати про тебе. Та чи варто? Рвуться струни і горять підбори – весняніє. Ти кладеш на мене з перебором. Ти це вмієш. Ти смієшся. Щось розповідаєш. Ти кепкуєш. Ти давно вже став моїм Клондайком: вся в піску я. Чи знайдеться у річковім лоні хоч крупиця?.. Тане ніжність у моїй долоні, золотиться. 13.04.07