1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Хортицькі дзвони

Хортицькі дзвони (14)

Мотив цей так любила я колись,Коли ще мрiї ми складали в стоси.Але дощi срiблясто пролилисьI в нашому саду настала осiнь.   Криваво-жовтим запалала лють…Ти цей мотив видушуєш iз втоми.Не треба так! Я й досi ще люблюВсi спогади, похованi у ньому.   А у саду i листя вже не те,I квiти помороженi журбою…I тiльки Моцарт усмiхом цвiте,На щастя, не пов’язаний з…
Нiжнiстю, палаючою нiжнiстюРозiп’яте серце на хрестi…Ми з тобою, милий, двi розбiжностiПростору i часу в небуттi.   Всi чуття, мов динозаври, вимерли –Тихо, еволюцiя iде!..Так, коханий, ми – два рiзних вимiри,Ми не перетнемося нiде.   Вже всього навчились, маєм практику,Мудрi, а любов нi в сих, нi в тих, –Просто ми з тобою – двi галактикиЗа мiльярди рокiв свiтлових.   …Тихо завмирають…