Післямова
Підніми і тримай
Скалку неба замислено-синю.
Тоне світ у димах
Не збагнеш – весняних чи осінніх.
Опадають сніги.
Не збагнеш – чи останні, чи перші.
Цей надламаний згин
Ти напевно не скоро довершиш,
Бо течуть береги,
Нерухоміють води і плеса.
Опадають сніги
Так безжально і так безтілесо.
Чи з тобою чи без
Відлітають вітри і тумани.
Світ ще пише тебе.
По тобі вже лягли океани.
Сплеск тремтіння і змах...
Не зважай, відлітай, повертайся.
Лиш міцніше тримай
Скалку неба, затиснуту в пальцях.
14.04.04