Мене вже нудить на цих каруселях,
На гойдалках цих і в задрипаних тирах.
Мене дратують комфортні оселі,
Розкішні маєтки і навіть квартири.
Мене забембав цей світ під копірку,
Ці діти, немов перезняті на ксеро,
І трохи придурки, і повні притирки,
Та баба у тєліку з тим “Романсеро”.
І ніби насправді, і ніби так треба,
І всі ідіоти уже у колонах.
Ще трохи – і рушать у сонячне небо
Просити у Бога собі макаронів,
Батонів, сосисок і навіть прокладок –
Хіба чоловік заробляє на “Олвейз”?
А ще – заразом – відповідної влади,
І, певно, макухи в затумкані голови.
Ще трохи – і край! Я б таке написала –
То пофіґ, що чемна. Існують же квоти!..
О’кей, мій народе! Мене все – дістало.
Піду-но в аптеку по антиблювотне.
6.06.05
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)