В душі аж мулько, в очах аж темно:
Усе даремно, усе даремно.
Мов крила птаха, тріпочуть вії:
Не розумієш, не розумієш.
А дикий здогад усе регоче:
Або не хочеш, або не хочеш.
А серце тихе й таке порожнє:
Я більш не можу, я так не можу.
Стискає душу знання пророче.
О, як я хочу! Шалено хочу!
Збирала крихти з чужого столу –
Усі сміялись. Сміялись вголос.
Всіх насмішила – і не наїлась…
Але – кохаю. Кохаю, милий.
10.05.07