З дитинства люблю живопис. Привчила мама.
Я звикла ходити на виставки, немов на роботу.
Я навіть в чужих містах поводжусь так само.
Брутально лаю всі ті, що закриті в суботу.
Останнім часом – немовби даха зірвало.
Я в офіс іду щодня, немов в галерею.
Шукаю єдину усмішку, що сховалась
На дні безодніх зіниць – і рятуюся нею.
І так – по колу. Стояти і мовчки пити
Прозоре сяйво очей – мов писати вірші.
Дивитись, як пестить волосся весняний вітер…
Улюблений мій шедевр, що належить іншій.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)
- Дивна ніч в Пісні (16.02.24)