Не хочеш – то не говори.
Я і сама сказати можу.
Такі вже правила у гри:
Печалі й ніжності тотожність.
Так повелося поміж нас –
І страшно, й радісно, й тривожно…
Мене лякає ця стіна.
Та в ній є двері. Як і в кожній.
І попри схлипи самоти
Та причитання безнадії
Дійти. Знайти. І увійти
Непросто. Але я зумію.
Я ще не знаю, що утну, –
Хоч, звісно, я – не Мерлін Менсон.
Та битись лобом об стіну
Не стану. Бо не бачу сенсу.
Крім того, я не Чарлі Рей.
Тому – без сенсу і потреби
Не відчинятиму дверей,
Якщо за ними – світ без тебе.
Із цих сполоханих лабет
Шукаю стежки, мій коханий.
Ні, я боюся не тебе.
А нас. Яких. Колись. Не стане.
14.09.12
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)
- Дивна ніч в Пісні (16.02.24)