Не спиш… Який кумедний збіг.
Мовчиш… То й добре, мій хороший.
З-поміж усіх моїх скарбів
Любов до тебе – найдорожчий.
Він – поза межами жаги,
В гіркому, чорному мовчанні.
Я не ховалась від богів.
Вони позаздрили, звичайно.
Не я – тепло твоїх безсонь
І сонний усміх прокидання…
Але – ти тут. Моїм ласо.
Моїм невидимим арканом.
Світаннями мого вікна.
Легким вогнем мого багаття…
Що з того, що немає – «нас»?
Я є. люблю. І тим багата.
Без жодного «якби», «або»,
Без майбуття, мети і мрії
Живу. Співаю. І любов,
Мов дитинча, під серцем грію.
23.11.12