Сотають світло усміхи віконниць.
Дарує сни твоє найкраще літо…
Пощо тобі різець, Пігмаліоне?
Різець мене не в силі оживити.
Печаль творіння – як не усміхайся.
Безсонна ніжність – завше і сьогодні.
Торкають мармур пальці – пальці майстра,
Такий прекрасний. І такий холодний.
А ніч – вона сміється і співає.
А ніч – своє: про пестощі і ласку…
Торкнися вуст. Відчуй, як оживає
Самим тобою витворена казка.
Ми будемо – як боги і як діти
У мить, коли прокинуся твоєю –
Дарунок золотої Афродіти.
Пробуджена тобою Галатея.
22.06.12
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)
- Дивна ніч в Пісні (16.02.24)