Пан Жовтень
запряга рудих
коней:
Йому вже час
рушать до
Листопада
Час мрій і мряки.
Темряви
й тіней.
Без усміху. Надії.
І подяки.
Пан Листопад
квадригу вороних
Озимину устигнути
накрити
А навкруги –
ще ніч і знову ніч
І світлом сонця
вкотре взято мито.
Пан Грудень визирає
у вікно:
Чи встигне віти
вчасно побілити
А менші браття –
чи не все одно?
Дівкам лиш
здарувати
того Квітня! –
То їм конвалій,
то їм матіол…
Жоржини часом
в Травні не
кортиться?
Пан Грудень
воссідає на престол
У Лютого – хорти…
У Січня – киця…
А він – як завжди –
сам та й знову
сам
Ще не старий.
Лиш зрілості
познаки…
Аби писати
казку місяцям –
Вона, можливо,
склалася б
інакше.
17.10.12