Мені не сестра, не мати –
життя моє, подих, біль, –
земля моя. Чисто і свято
Кохаю її - в собі
Ношу під серцем, мов сина,
І в серці, неначе любов:
Здається, в мені невпинно
Біжить вона, а не кров
І я її так кохаю,
Що зношу сором, мов свій.
Що сльози її збігають
З-під болем змежених вій
У кров мою трута лине
З отруйного жала змії…
Здається, сама я винна
У прОклятій долі її
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)