Трішки – неба.
Трішки –ковили.
Трішки – степу.
Боженьку – босоніж! –
Трішки часу,
коли ми жили –
Ранки напуваючи
осонням
Трішки нас –
подалі від юрби
Трішки полину
за образами
Трішки безпитального
«якби» –
Замість болю. Порожнечі –
замість
Трішки – нас,
що бачаться здаля
Саме тим – останнім –
сміхом пазлу…
Все гаразд
в криниці й журавля:
Хто б і що б –
вони – довіку разом.
Ось тому і жду –
без ворожби:
Запитаєш: ну а ми –
при чім?
Не скажу, мій світлий.
Усміхнуся.
Безліч – входів
Виходів. Ключів…
Злет униз –
осанною добі.
Спогад неба –
мов цілунок в очі
Вибір – залишається
тобі
Хоч миритись серце
з цим не хоче…
17.09.12