06 лютого 2018

І до самого сходу

Друк
Оцінити
(8 голоси)

І до самого сходу

у чорного глоду

кістки стукотітимуть

Тут так зимно

але всі ми

цього холоду діти

 

І до самого літа

напівправдою гріті

ми таки існуватимем

доки сонце не спинить

сяйвом піни

наші втомлені атоми

 

І до самої смерті

на землі розпростерті

будем вірити в істину

Та олжа незборима

ми, її пілігрими,

Так і зникнем безвісними

Повернутись нагору