05 березня 2018

Так проростає біль

Друк
Оцінити
(6 голоси)

Так проростає біль

Крізь суглинок смерти

Я не умію вмирати,

А отже – померти

Є колискова

На кожну біду і втрату

Є замовляння

Супроти дощу і страти

Є відчування

Останніх у світі ліктів

Хтось ще штовхає

А сміх завмирає млосно

Є гільйотина – остання

І вірні ліки

Є відсування

У зболений інший простір

Є забування

Останніх у світі істин,

Хрускоту пальців

І тіла смішних уламків

Бачиш – це хліб,

Якого тобі не з’їсти.

Так проростає біль.

І по цьому – клямка.

12-14.07.03

Повернутись нагору