1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
21 березня 2018

Я отямилась щойно на березі сну

Оцінити
(5 голоси)

Я отямилась щойно на березі сну.

Навкруги – недитяча казка.

Я тону в цьому погляді, справді тону.

Порятуйте мене, будь ласка!

 

В цьому погляді бризками – ніжність і сміх.

І на денці іще – невловимо –

Що одні ми. Одні. Ми самі серед всіх

Із розкритими настіж очима.

 

Що віднині не треба ні сліз, ні вина.

Якщо хочете – ніч відкоркуйте.

Я б хотіла цей погляд допити до дна,

Але спершу мене порятуйте.

 

Від німого бажання, пролитого в ніч,

Від гарячого дотику пальців

І від того, що більше не можна мені

Обирати тривалість дистанцій.

 

Я тримаюсь зі всіх. Я кажу собі: – Ну!

В тебе вийде. Ти можеш. Ти сильна…

Я тону в цьому погляді. Справді тону.

І – щаслива. Хоча й божевільна.

29.05.12