Нарешті ми навчилися боятись –
Напевне, постарішали на рік –
Не кари, не життя і не маньяків,
А – втрати неба й сонця угорі.
Навчились знати весело і злісно
Ціну омані, снам і відчуттям...
Якби могли – то ми були б залізні.
Якби уміли – важили б життям
Усе, що є, і те, що має бути,
Усе, чому потрібно вести лік...
І тільки в серці мрія призабута
Дзвінким корінням в’яже до землі.
27.05.04